Хоча зараз світ парного танцю не можна уявити інакше, але Танго — це третій танець в історії, в якому чоловік та жінка займають позиції один навпроти одного. Його випередили віденський вальс, що став лихоманкою Європи 30-х років XIX століття, та полька, популярна в 1840-х роках. Танго радикально відрізнявся від перших двох, оскільки він вперше представив концепцію імпровізації...
У Європі танго вперше починає з'являтись на початку ХХ століття... Париж був першим містом, де танець набув значної популярності на початку 1910-х років. Пізніше він підкорив Лондон та Берлін. До 1913 року він досяг Нью Йорка таФінляндії.Не існує одностайної теорії походження танцю, але більшість дослідників погоджуються, що танець виник внаслідок злиття різноманітних стилів, завезених іммігрантами із Європи до Буенос-Айресу, та африканських танцювальних мотивів. Вперше слово «танго» щодо танцю почали вживати десь у 90-х роках XIX століття. Танго утворилось із багатьох уже існуючих танців, таких як кубинська хабанера (Habanera), креольська мілонга (креольське танго було спершу жартівливою, веселою пісенькою, що в кінці 1880-х — початку 1890-х перетворилася в танець. Виконувалось під акомпанемент акордеона, мандоліни чи маленьких вуличних оркестрів, у складі гітари, скрипки, арфи та флейти).
Починаючи з середини 20-х та до середини 30-х для танго настали часи депресії. Але з 1935 року під впливом Juan D'Arienzo воно набуває нового розквіту. Період до 1955 року вважається Золотою Добою для танго. Але із встановленням диктаторського режиму в Аргентині будь-які публічні зібрання були заборонені, і танго продовжувало своє існування лише у дрібних округах. Ренесанс танго відбувся 1983 року. Цього року у Парижі відбулося відкриття шоу Tango Argentino під керівництвом Claudio Segovia та Hector Orezzoli, що стало своєрідною революцією. Практично всі бажали навчатися танго.
Комментариев нет:
Отправить комментарий